Довгострокові інвестиції в ETF: навіщо розглядати стратегії з низькою кореляцією?

Довгострокові інвестиції в біржові інвестиційні фонди (ETF) — один із найпростіших способів долучитися до зростання фондового ринку. Проте навіть портфель, у якому представлені акції сотень компаній, може істотно втратити у вартості під час ринкової кризи.

Зі збільшенням інвестиційного капіталу змінюються й питання, які варто собі ставити. Уже недостатньо лише запитувати: «Як отримати вищу дохідність?». Не менш важливо замислитися: Чи не надто сильно мій портфель залежить від ситуації на ринку акцій?

Це не аргумент проти ETF. Радше привід розглянути інші джерела дохідності, зокрема стратегії з низькою кореляцією до фондового ринку, та з'ясувати, чи можуть вони покращити диверсифікацію портфеля.

1. ETF забезпечують диверсифікацію за компаніями, але не усувають ринковий ризик

ETF на акції допомагають зменшити ризик, пов'язаний із вкладенням коштів лише в кілька компаній. Однак якщо портфель переважно складається з таких фондів, його результати й надалі значною мірою залежать від загального стану фондового ринку.

Наприклад, ETF на великі американські компанії та ETF технологічного сектору можуть відстежувати різні індекси. Водночас обидва фонди реагують на схожі економічні чинники: процентні ставки, очікування щодо зростання економіки та настрої інвесторів. Тому під час масштабного падіння ринку вони можуть одночасно зазнати суттєвих втрат.

Володіння кількома ETF ще не означає, що портфель має кілька незалежних джерел дохідності.

Історичні максимальні просадки популярних ETF

Максимальна просадка (Maximum Drawdown, MDD) — це найбільше зниження вартості інвестиції від попереднього максимуму до наступного мінімуму протягом визначеного періоду.

Історія фінансових криз показує, що навіть широко диверсифіковані ETF на акції переживали падіння вартості більш ніж на 50 %.

Порівняння історичних максимальних просадок ETF SPY, QQQ, VOO та Taiwan 0050

Періоди найбільших історичних просадок: SPY (2007–2009), QQQ (2000–2002), VOO (2020) та Taiwan 0050 (2008).

Примітка щодо даних: На графіку наведено приблизні максимальні просадки кожного ETF від початку його існування. Періоди спостереження відрізняються. Крім того, результати можуть змінюватися залежно від способу врахування дивідендів, частоти даних і методики розрахунку. Тому ці показники не варто використовувати для прямого ранжування фондів за рівнем ризику.

Найглибша просадка ETF за всю історію його існування не обов'язково відображає найбільше падіння ринку, який цей фонд відстежує.

Показовий приклад — VOO. Фонд було запущено у 2010 році, тому його власна історія торгів не охоплює світову фінансову кризу 2008 року. Водночас індекс S&P 500, який відстежує VOO, у той період зазнав значно глибшого падіння. Перебіг тієї кризи можна проаналізувати за історичними даними індексу або за результатами SPY, який має довшу історію.

Подібне обмеження стосується Taiwan 0050, запущеного у 2003 році. Його фактична історія торгів не охоплює попередні масштабні падіння тайванського фондового ринку. Наприклад, після краху біржової бульбашки у 1990 році тайванський індекс TAIEX втратив приблизно 80 % своєї вартості. Це історичне падіння ринкового індексу, а не фактична чи змодельована просадка ETF Taiwan 0050.

Висновок простий: якщо фонд має коротшу історію та не пережив певних великих криз, це не означає, що він менш вразливий до серйозних ринкових падінь у майбутньому.

Оцінюючи ризики ETF, доцільно аналізувати не лише результати самого фонду, а й поведінку базового ринку протягом триваліших економічних циклів.

Усе це не заперечує переваг довгострокового інвестування в ETF. Важливо лише розуміти різницю між двома аспектами: дохідністю, отриманою за багато років, і втратами, яких довелося зазнати на шляху до неї.

Для інвесторів зі значним капіталом, тих, хто наближається до виходу на пенсію, або людей, які планують регулярно вилучати кошти з портфеля, глибока просадка може означати значно більше, ніж тимчасовий збиток на папері. Вона здатна вплинути на фінансові рішення та строки реалізації важливих планів.

Тому варто поставити собі запитання: чи можна зменшити залежність портфеля від ринку акцій, додавши джерела дохідності з іншою динамікою?

2. Що можуть дати стратегії з низькою кореляцією?

Стратегії з низькою кореляцією цікаві не тому, що дозволяють передбачити наступний біржовий обвал. Їхня потенційна перевага полягає в можливості отримувати дохідність, яка не залежить виключно від зростання цін на акції.

Низька та від'ємна кореляція: у чому різниця?

Кореляція показує, наскільки узгоджено змінюються дохідності двох інвестицій.

Коефіцієнт кореляції (Correlation) набуває значень від -1 до +1. На практиці важливо розрізняти три ситуації:

Додатна кореляція (близька до +1): Дохідності зазвичай рухаються в одному напрямку. Обидві інвестиції схильні одночасно зростати або знижуватися.
Низька кореляція (близька до 0): Між дохідностями немає вираженого та стійкого лінійного зв'язку. Коли одна інвестиція дорожчає, інша може зростати, падати або майже не змінюватися в ціні.
Від'ємна кореляція (близька до -1): Дохідності мають тенденцію рухатися в протилежних напрямках. Коли одна інвестиція зростає, інша зазвичай знижується.

Низька кореляція та від'ємна кореляція — не одне й те саме.

Для власників ETF на акції це принципово важлива відмінність.

Стратегія з низькою кореляцією не обов'язково приноситиме прибуток щоразу, коли фондовий ринок падає. Це лише означає, що її дохідність не завжди повторює напрямок руху ринку акцій.

Акції та кількісна торгова стратегія можуть одночасно зазнавати збитків, навіть якщо їхня історична кореляція була близькою до нуля. Так само від'ємна кореляція в минулому не гарантує захисту під час кожного ринкового спаду.

Потенційна користь полягає в поєднанні джерел дохідності, які не завжди рухаються синхронно, а не в очікуванні, що одна інвестиція неодмінно компенсує будь-які втрати іншої.

Як низька кореляція може зменшити волатильність портфеля?

Порівняння річної волатильності портфеля за різних часток ETF на акції та стратегії з низькою кореляцією

Розгляньмо умовний портфель із двох інвестицій:

ETF на акції: Річна волатильність становить 20 %.
Альтернативна стратегія: Річна волатильність становить 15 %, а кореляція з ETF дорівнює 0.

Якщо всі кошти вкладено в ETF на акції, річна волатильність портфеля становитиме 20 %.

За наведених припущень розподіл 80 % в ETF і 20 % в альтернативну стратегію знизив би волатильність портфеля приблизно до 16,3 %. За співвідношення 60 % в ETF і 40 % в альтернативну стратегію вона зменшилася б приблизно до 13,4 %.

Як додавання ще однієї ризикової інвестиції може зменшити загальні коливання вартості портфеля?

Річ у тім, що ризик портфеля залежить не лише від волатильності кожного окремого активу, а й від того, як дохідності цих активів змінюються відносно одна одної.

Якщо дві інвестиції не завжди рухаються в одному напрямку, частина їхніх коливань може взаємно компенсуватися. У результаті загальна вартість портфеля здатна змінюватися менш різко.

Саме такий потенційний ефект диверсифікації робить стратегії з низькою кореляцією вартими уваги.

Проте цифри на графіку — лише математичний приклад, побудований на визначених припущеннях, а не фактичні результати будь-якої торгової стратегії. Нижча волатильність не гарантує ані меншої максимальної просадки, ані вищої дохідності.

На практиці потрібно з'ясувати, чи справді нова стратегія покращує характеристики портфеля з урахуванням її дохідності, комісій, торгових витрат і ризиків. Також важливо, щоб новий розподіл активів відповідав фінансовим цілям інвестора.

Мета не обов'язково полягає в пошуку інвестиції з найвищою дохідністю. Часто важливіше побудувати портфель, у якому різні джерела доходу ефективно доповнюють одне одного.

3. Довгострокова дохідність важлива. Контроль великих втрат — також.

Середньорічна дохідність — корисний показник ефективності інвестицій, але він не розкриває всієї картини. Не менш важливо запитати: наскільки має зрости портфель після значного збитку, щоб повернутися до попередньої вартості?

Припустімо, вартість портфеля знизилася з 10 млн грн до 8 млн грн. Це втрата 20 %. Але щоб знову зрости з 8 млн до 10 млн грн, портфелю потрібно додати вже 25 %, а не 20 %.

Що більшою є втрата, то складніше відновити капітал

Порівняння зростання, необхідного для відновлення капіталу після інвестиційних втрат на 10 %, 20 %, 30 % та 50 %

Після втрати 10 % для повернення до початкової вартості потрібне зростання приблизно на 11,1 %. За просадки на 30 % необхідне підвищення вже становить близько 42,9 %. А якщо портфель втратив половину вартості, тобто 50 %, йому потрібно зрости на 100 % — фактично подвоїтися — лише для повернення до попереднього максимуму.

Що глибша просадка, то вища дохідність необхідна для повного відновлення втрат.

У цьому контексті історичні падіння ETF, розглянуті раніше, набувають особливого значення. Навіть перспективна довгострокова інвестиція може пережити настільки серйозне зниження вартості, що відновлення триватиме роками.

Затяжний період відновлення особливо складний для інвесторів, яким потрібно регулярно виводити кошти з портфеля або виконувати фінансові зобов'язання у визначені строки.

Тому довгострокове управління капіталом не повинно зводитися лише до прагнення отримати якомога вищу дохідність. Масштаб можливих втрат та їхні наслідки заслуговують не меншої уваги.

Орієнтація на розумну дохідність у поєднанні з управлінням ризиком глибоких просадок може допомогти інвестору дотримуватися довгострокового фінансового плану.

Вивчення альтернативних джерел дохідності — один із можливих підходів. Не тому, що існують стратегії, які повністю виключають збитки, а тому, що відповідне поєднання інвестицій може зменшити залежність від одного чинника ринкового ризику.

4. Як оцінити реальні результати кількісної стратегії?

Розібравшись із кореляцією та просадками, інвестор переходить до практичного питання: чи справді конкретна кількісна торгова стратегія заслуговує на місце в його портфелі?

Починати варто з перевірюваної історії реальної торгівлі, а не з привабливого показника річної дохідності в рекламних матеріалах.

Сторонні платформи моніторингу торгових результатів, зокрема Myfxbook, дають змогу переглядати історію операцій і статистику ефективності стратегії. Ці дані допомагають краще зрозуміти, яку дохідність і які ризики стратегія демонструвала за реальних ринкових умов.

Водночас перевірка торгової історії сторонньою платформою не є рівнозначною незалежному фінансовому аудиту й не надає жодних гарантій майбутніх результатів.

На що звертати увагу, крім заявленого прибутку?

Оцінюючи кількісну стратегію, варто зосередитися на чотирьох аспектах:

Історія реальної торгівлі: Як довго стратегію застосовують із реальними коштами? Чи пройшла вона через різні ринкові умови, включно з періодами високої волатильності?
Дохідність і максимальна просадка: Які тимчасові втрати капіталу супроводжували отримання заявлених результатів?
Кредитне плече, відкриті позиції та витрати: Чи використовує стратегія кредитне плече? Чи утримує великі відкриті позиції? Якими є комісії за управління та торгові витрати?
Кореляція з наявними ETF: Чи достатньо відрізняється динаміка дохідності стратегії, щоб вона могла забезпечити додаткову диверсифікацію портфеля?

Історія реальної торгівлі надає безпосередніші свідчення про фактично виконані операції, ніж самі лише симуляції. Проте минулі результати не гарантують майбутньої дохідності.

Якщо опублікована статистика включає тестування на історичних даних (бектести) або змодельовані періоди, їхні результати потрібно чітко відокремлювати від показників реальної торгівлі.

Інвестору, який уже володіє ETF, необов'язково шукати стратегію з найвищою заявленою дохідністю. Важливіше з'ясувати, чи додає вона корисне джерело дохідності за прийнятного рівня ризику.

5. Чи потрібні вам інші стратегії, окрім ETF?

Не кожному інвестору в ETF потрібна додаткова кількісна стратегія.

Якщо ваші поточні інвестиції відповідають фінансовим цілям, готовності приймати ризик і потребам у ліквідності, збереження чинної структури портфеля може бути цілком обґрунтованим рішенням.

Проте зі зростанням інвестиційного капіталу корисно поставити собі кілька запитань:

Залежність від ринку: Яка частина мого капіталу залежить від результатів фондового ринку?
Здатність витримувати просадки: Чи може суттєве падіння вартості портфеля порушити мої пенсійні плани, заплановане виведення коштів або інші фінансові цілі?
Перевірюваність результатів та управління ризиками: Чи має стратегія, яку я розглядаю, підтверджувану історію реальної торгівлі та переконливу систему ризик-менеджменту?
Користь для портфеля: Чи справді додавання стратегії покращить загальний розподіл активів після врахування комісій, витрат і ризиків?

Сама по собі низька кореляція — недостатня підстава для інвестування.

Нову стратегію варто розглядати лише тоді, коли її потенційна дохідність, ризики та практичні обмеження відповідають фінансовим цілям і можливостям інвестора.

Висновок: зберігайте ETF, але дивіться на диверсифікацію ширше

Довгострокові інвестиції в ETF залишаються доцільним підходом для багатьох інвесторів. Вивчення стратегій із низькою кореляцією зовсім не означає, що потрібно продавати фонди, які вже є у вашому портфелі.

Корисніше поставити собі інше запитання:

«Чи не надто сильно мій портфель залежить від одних і тих самих ринкових чинників і джерел дохідності? Чи може інша стратегія допомогти мені прагнути довгострокового зростання капіталу й водночас ефективніше управляти ризиками?»

Для інвесторів, які вже сформували довгостроковий портфель ETF, розуміння історичних максимальних просадок, кореляції дохідностей та впливу різних пропорцій активів — хороша відправна точка для вдосконалення інвестиційної стратегії.

Вивчаючи стратегії з низькою кореляцією, насамперед варто перевірити три аспекти:

Перевірювані результати реальної торгівлі: Проаналізуйте фактичні результати операцій, тривалість торгової історії та пов'язані з нею витрати.
Історія ризиків і просадок: Оцініть, як стратегія поводилася за різних ринкових умов.
Кореляція з вашими ETF: Порівняйте дохідності за однакові періоди, щоб визначити, чи може стратегія забезпечити суттєвий ефект диверсифікації.

Ми відкриті до обміну думками щодо дослідження кількісних стратегій, управління ризиками та формування інвестиційних портфелів. Такий обмін допомагає зацікавленим інвесторам оцінювати різні підходи на основі ширшої інформації та обґрунтованіших критеріїв.

Грамотно сформований портфель — це не лише прагнення дохідності. Це також уміння управляти ризиками на шляху до довгострокових фінансових цілей.